Чому спроби схуднути зазвичай провалюються?
Багато людей мріють знайти надійний і до того ж нескладний спосіб стати здоровішими, більш спортивними і стрункими. А ще чудово, якби цей спосіб не вимагав багато самопожертвування.
На жаль, ми схильні до самообману. Нам здається, що майбутня версія нас самих, безперечно, буде кращою за теперішню, і ми зазвичай недооцінюємо, скільки часу нам потрібно на завершення справи. Ми впевнені, що зможемо встановити нову кухню за вихідні або завершити проект на роботі до вечора. Ми свято віримо, що в майбутньому ми будемо більш організованими і дисциплінованими.
Одним з найвідоміших прикладів омани планування є Оксфордський словник англійської мови. 1860 року укладачі словника були впевнені, що завершать його за три роки. 1879-го в новій угоді дату публікації зазначили через 10 років, але за п'ять років науковці просунулися лише до слова "ant". Словник остаточно завершили в 1928 році. Його відразу оголосили застарілим і почали вносити оновлення.
Автор фото, Thinkstock
У калорійної їжі є один недолік – вона смачна
Приблизно так само відбуваються й спроби змінити свій спосіб життя. Ви читаєте про нову ідею, і ваш оптимізм миттєво спалахує. Цього разу це, безумовно, спрацює. Дослідниця Джанет Поліві з Університету Торонто називає такий феномен "синдромом хибної надії".
Вона виявила, що люди цілеспрямовано ставлять перед собою нереалістичні цілі, яких вони не можуть досягти і які залишають їх з почуттям невдоволеності собою. Деякі зі студентів, за якими спостерігала дослідниця, 10 років поспіль намагались внести зміни в своє життя, які щоразу провалювались, втім, кожного наступного року вони вірили, що цього разу їм вдасться.
Коли мова заходить про схуднення, виявляється, що деякі люди пробують до 15 нових дієт щороку. Вони не лише свято вірять в успіх, але й в те, що зменшення ваги помітно вплине на все їхнє життя. Вони зможуть знайти нового партнера і роботу або краще вчитись. Навіть коли їм вдається скинути значну кількість кілограмів, вони дуже розчаровуються, бо їхнє життя суттєво не покращується.
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Іноді цілі, які ми ставимо перед собою, просто недосяжні. Джанет Поліві відкрила й іншу закономірність. Якщо люди збирались відвідувати спортзал двічі на тиждень, але іноді пропускали одне заняття на тиждень, вони почувалися дуже розчарованими, не зважаючи на те, що в цілому зробили великий крок уперед.
Одне заняття на тиждень здавалось їм не ознакою покращення, а навпаки, свідоцтвом невдачі. Тим не менш, коли дослідниця порадила учасникам експерименту ставити більш реалістичні цілі, виявилось, що більшість з них дійсно почали втрачати вагу і були задоволені результатами.
Одна з причин, чому дотримуватись дієти так важко, полягає в тому, що солодкі та калорійні продукти – смачні. Тисячі років така їжа приваблювала нас, тому що ми ніколи не знали, чи буде вона доступною в майбутньому. Тепер, звичайно, такі продукти харчування не є дефіцитом в багатьох країнах світу.
Рекомендації дієтологів менше їсти і більше займатися фізичними вправами не змінюються впродовж десятиліть, але це не робить їх простішими. Саме тому, ми постійно сподіваємось, що якесь нове відкриття допоможе нам вести більш здоровий спосіб життя.
Автор фото, Getty
Чи намагатиметесь ви і далі проходити встановленну норму кроків, якщо ця справа перетвориться на щоденний обов'язок?
Труднощі полягають й у тому, що ми не можемо миттєво отримати помітні результати. Візьміть, приміром, новомодну тенденцію самомоніторингу. Кілька тижнів тому я завантажила на свій мобільний додаток для рахування кроків. Коли мені вперше вдалося досягти щоденної мети в 10 000 кроків, я страшенно зраділа – кольорові конфетті посипались з неба на екрані мого смартфону.
Втім, зізнаюсь, що вже знизила щоденну мету до 9 000 кроків, тому що підтримувати первісну планку щодня виявилось нелегко, особливо в дощ англійською зимою. Тепер я вже і так добре знаю, чи пройшла я необхідну кількість кроків за день, але бажанню зазирнути в додаток важко протистояти.
2013 року кожен п'ятий дорослий американець користався тим чи іншим пристроєм самомоніторингу. Припускають, що до 2018 року приблизно 485 мільйонів людей у всьому світі носитимуть якийсь різновид крокоміру.
Рахування кроків сприятиме тому, що ви ходитиме пішки більше. Низка експериментів, проведених вченими з Університету Дьюка в США, результати яких незабаром опублікують в журналі Consumer Research, підтверджують це.
Виявляється, коли людям демонструють, скільки кроків вони пройшли, скільки сторінок прочитали або скільки фігур зафарбували, вони дійсно починають більше ходити, читати або розфарбовувати. От і добре.
Втім, існує одна проблема. Під час одного експерименту учасникам видали крокоміри. Одна група могла регулярно перевіряти показання приладів, а в іншої – екрани крокомірів було заклеєно і отже, люди не бачили своєї статистики.
Ті, хто міг контролювати кількість зроблених кроків, проходили за день більшу відстань, але отримували від процесу менше задоволення.
В експериментах з читанням з'ясувалося, що коли лічильники прочитаних сторінок вилучали, люди починали читати менше. Дослідники не вивчали довгострокові результати використання крокоміру, втім, існує побоювання, що коли ви почнете сприймати піші прогулянки як обов’язок, а не приємне проведення часу, вони зрештою втратять для вас привабливість.
Те, що за таких умов мотивація знизиться, підтвердили експерименти 1970-х років, коли школярам молодших класів платили за розв'язання загадок і розфарбовування картинок.
Як тільки урок закінчувався, діти, які отримували винагороду, зупинялись, тоді як інші, хто виконував завдання заради задоволення, із захопленням продовжували їх.
Як постійно підтримувати мотивацію поки що не відомо, втім певних успіхів можна досягти, якщо постійно пробувати нові поведінкові стратегії, звичайно, за умови, що ви ми не звіримось в наших силах у разі невдачі.
Звичку можливо подолати. Так, вчені з Університету Гартфордшира Карен Пайн і Бен Флетчер випробували дієту без заборони на вживання будь-яких продуктів та жорстких фізичних навантажень. Замість цього учасники експерименту мали щодня робити щось нове і незвичне.
Автор фото, Thinkstock
Змініть щось у своїй щоденній рутині, і вам стане легше дотримуватись нової дієти або тренувань
Концепція дослідження ґрунтувалася на більш ранньому дослідженні, яке свідчило, що повні люди, зазвичай менш схильні до змін і ведуть рутинний, монотонний спосіб життя. Отже, вчені вирішили внести більше різноманітності в життя досліджуваних.
Щотижня учасники експерименту обирали для себе два з 50 незвичних видів діяльності: малювання, новий маршрут від дому до роботи або навіть інше радіо. Ідея полягала в тому, щоби змінити повсякденні звички випробуваних і таким чином, вони, не усвідомлюючи, споживали би менше калорій і більше проявляли фізичну активність.
Хоча масштаб дослідження був невеликими, його результати в цілому підтвердили ефективність такої методики. 2014 року фінські вчені підхопили ідею гнучкого режиму. Вони провели експеримент, в якому учасники мали дотримуватись жорсткого обмеження калорій впродовж семи тижнів, після чого кілька тижнів вони могли дозволити собі їсти різні продукти. Такий підхід в результаті допоміг випробуваним уникнути повторного набору ваги в майбутньому.
Можливо, нам не варто боятися експериментувати з новими стратегіями, щоби менше їсти і більше рухатися. Але при цьому важливо не переоцінювати свої сили, стримувати надмірний оптимізм і зізнатися собі, що панацеї не існує.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.