автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01 диссертация на тему: Центральная Рада в украинском государствотворческом процессе (март 1917 - апрель 1918 гг.)
Полный текст автореферата диссертации по теме "Центральная Рада в украинском государствотворческом процессе (март 1917 - апрель 1918 гг.)"
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
.. г . . На правах рукопису
ГОМОТЮК Оксана Євгенівна
ДЕРЖАВйТІЮР^ІУ# ОЦЕСГ (березень 1917 - квітєіії» 1918 рр.)
Спеціальність 07.00.01- історіяЛ^ф^аїнй
дисертації ні здобуття наукоьЬґо ступеня! кайдидата- історичних наук
Дисертацією є рукопис.
Дисертація виконана на кафедрі українознавства Тер нопільської академії народного господарства.
Науковий керівник - кандидат історичних наук, професор,
Заслужений працівник освіти України ЛАНОВИК Богдан Дмитрович
Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор
ПИРІГ Руслан Якович;
. кандидат історичних наук, доцент ГОЛОВЧЕНКО Віра Іванівна
Провідна організація - Інститут українознавства імені
І. П. Крип’якевича НАН України
Захист відбудеться “ІР” СлрґїЛіА-__________1997 р. о ы_[0_
год. на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертації К.01.01.38 в Київському державному університеті імені Тарас; Шевченка за адресою:
252017, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеи Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володи мирська, 58).
Автореферат розісланий ” 1997 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук,
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ
Утворення Української Центральної Ради* в ході національно-демократичної революції стало епохальною подією в історії України. Її історнчна заслуга - в проголошенні Української Народної Республіки (УНР) та відновленні незалежності України.
Актуальність теми зумовлюється такими чинниками:
• історія ЦР, як і всієї Української революції, належить до недостатньо досліджених проблем, які чи не найбільше спотворювалися, фальсифікувалися, замовчувалися у часи тоталітарного режиму. Відновлення незалежності України, демократизація суспільного життя сприяли відтворенню правди і об’єктивній оцінці державотворчої ролі ЦР;
« у подіях 1917-1918 рр. міститься великий загальнонаціональний досвід державотворення, який багато в чому має випереджуючий характер, і котрим не можна нехтувати. Про це переконливо зазначав відомий український історик державницького напряму
В.Кучабський: “Цей досвід зовсім не є добром цього чи іншого політичного напрямку, тільки є добром всіх, хто б це не був: монархісти чи республіканці, інтернаціоналісти чи націоналісти, соціалісти, демократи. ”1. Маємо пам’ятати, що державотворча діяльність ЦР у ході Української революції ще й понині не є загальновизнаною як окремими істориками, політиками, так і певною частиною населення;
• державотворча діяльність ЦР набуває особливої актуальності за умов, коли постійно змінюється ситуація і виникає потреба звернутися до уроків минулого. Учіння державності, демократії повинно будуватися насамперед на історичному матеріалі. Новий досвід є безпорадним, якщо він не має історичного коріння;
• досвід ЦР, її сподвгокництво на ниві державотворення має важливе значення для сучасного етапу державного будівництва в Україні, утвердження її незалежності, входження у світове співтовариство. Винесення уроків з минулого і врахування їх у непростих умовах сьогодення дозволяє уникнути помилок і прорахунків, ефективніше
Далі вживатиметься скорочений варіант назви - Центральна Рада (ЦР). Кучабський В. Українська державна путь. Рецензія на книгу В.Левицького ‘Українська державна путь”. -Львів, 1933. -Дзвони. - 4.1-2. -С.67.
скористатися історичним шансом остаточного утворення самостійної соборної України.
Історіографію державотворчої діяльності ЦР представляють праці кількох поколінь і шкіл істориків. Фундамент історіографії проблеми заклали праці учасників революційних подій, насамперед, М.Грушевського1. За підрахунками дисертанта, бібліографія праць з тематики обраного дослідження, написаних провідником ЦР у 19171919 рр., сягає понад 100 одиниць2. Відповіді на важливі питання історії революції містяться в наукових доробках політичних і державних діячів С.Єфремова, Д.Крижановського, М.Порша, Ф.Матушевського, Т.Ткаченка, О.Шульгина та ін.3.
З 20-х років за межами України з’являється ряд публікацій провідників ЦР і діячів українських партій, в яких тією чи іншою мірою розглядаються державотворчі процеси. Йдеться насамперед про праці В.Винниченка, П.Христюка, М.Шаповала, ВЛипинського, І.Мазепи, С.Петлюри, Д.Дорошенка4, в яких на широкому тлі ук-
Грушевський М. Українська Центральна рада і її Універсали, перший і другий. -К., 1917; Його ж: Гадки і мрії. -К., 1918; Його ж: Хто такі українці і чого вони хочуть. -К., 1991; Його ж: На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Ред. і вступ, стаття Л.Винара. -Нью-Йорк - Львів - Київ - Торонто -Мюнхен, 1992; Його ж: Новий період історії України за роки 1914 до 1919 / Упор. А.Ф.Трубайчук. -К., 1992 та ін.
2 Підраховано на основі: Грушевський М. На порозі Нової України. -С.253-261.
3 Єфремов С. На партійні теми // Нова Рада. -1917, 9 квіт.; Крижановський Д. Спосіб і порядок фактичного творення автономії України // Там само. -1917, 8 квіт.; Порш М. Автономія України і соціал-демократія. -К., 1917; Матушевсь-кий Ф. Права національних меншин і їх забезпечення // Нова Рада. -1917, 7 квіт.; Ткаченко Т. Основні підстави організації української автономії // Там само. - 1917, 8 квіт.; Шульгин О. Федералізм та домагання демократичної Російської Республіки // Там само. -7 квіт.; та ін.
4 Винниченко В. Відродження нації: У 3-х ч. -Київ - Відень, 1920; Його ж: Українська державність. -Відень, 1920; Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920: В 4-х т. - Відень, 1921-1922; Шаповал М Військо і революція. - Прага - Львів, 1923; Його ж: Велика революція і українська визвольна програма. - Прага, 1927; Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919-1926 рр. - Відень, 1926; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. - Прага, 1930 Петлюра С. Лист Симона Петлюри до генерал-хорунжого Миколи Удовиченк; // Петлюра С. Статті. - К., 1993; Його ж: Сучасна українська еміграція та її зав
раїнських національно-визвольних змагань і з позицій власного бачення розкриваються державотворчі акти ЦР.
У працях націоналістичного спрямування Д.Донцова,
Д.Андрієвського, Є.Коновальця, П.Мірчука, П.Полтави1 переважає аналіз прорахунків у діяльності ЦР, і вона фактично не визнається революційним державотворчим органом. У що ж історіографічну нішу вписується монографія Р.Млиновецького2.
Невизнання ЦР революціним органом об’єктивно підсилювало позиції ідеологізованої радянської історіографії, яка розглядала національну державотворчу місію українського парламенту як буржуазно-націоналістичну, злочинну і антинародну3.
Значний пласт наукових знань з історії українські державності й ролі ЦР у її створенні містять дослідження Л.Винара, Т.Гунчака, К.Кононенка, І.Лисяка-Рудницького, І.Нагаєвського, О.Оглобли-на,
Н.Полонської-Василенко, О.Субтельного, О.Юрченка та інших
істориків української діаспори . У них на основі доступних їм джерел
дання // Там само.; Дорошенко Д. Історія України 1917-1923. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932. - Т.1; та ін.
1 Донцов Д. Націоналізм. - Лондон, 1966; Андрієвський Д. Російський колоніалізм і совєтська імперія. - Париж, 1958; Коновалець Є. Причинки до історії української революції// Націоналіст. - 1991, №1; Мірчук П. Українська державність 1917-1920. - Філадельфія, 1967; Його ж; Причини загибелі УНР. Від II до IV Універсалу // Державність. - 1991, №3; 1992, №1; Полтава П. Концепція самостійності України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу//Державність. - 1991, №1-2; таін.
2 Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1918 pp. / Про що “історія мовчить” / Вид. 2-е. - Чужина, 1970.
! Яворський М. Революція на Вкраїні в її головніших етапах. - X., 1928; Волін VI. Історія КП(б)У в стислому нарисі. - X., 1932; Українська PCP в період громадянської війни на Україні (1917-1920). - K., 1977; Великий Жовтень і грома-іянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. - K., 1987; та ін.
1 Винар Л. Українська Центральна Рада і відродження української державності
3 нагоди 75-річчя. Вибрані питання) // Державний центр Української Народної Республіки в екзилі / Зред. Любомир Р. Винар і Наталія Пазуняк. - Філадельфія
Київ - Вашингтон, 1993; Його ж: Михайло Грушевський: Історик і будівничий іації. Статті і матеріали. - Нью-Йорк - Київ - Торонто, 1994; Гунчак Т.Україна: іерша половина XX століття: Нариси політичної історії. -K., 1993; Кононенко С. Україна і Росія. Соціально-економічні підстави української національної ідеї 917-1960 pp. - Мюнхен, 1965; Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2-х т. - K., 994; Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. -K.,
розглядається широке коло проблем, у тому числі й місце ЦР у державотворчих процесах.
Не можна обминути й праць неукраїнських авторів, виданих за кордоном німецькою, англійською та польською мовами1, в яких розглядаються досліджувані дисертантом проблеми. Повернуті в Україну праці істориків української діаспори активно сприяли утвердженню нової концепції державотворчої ролі ЦР у вітчизняній історії.
Однією з перших спроб нового концептуального підходу до висвітлення історії ЦР стала праця Д.Яневського2, присвячена її початковим крокам у державотворчих процесах. Розгляд О.Романчуком3 на основі скрупульозного аналізу документів спровокованого більшовицьким урядом Росії воєнного конфлікту з УНР наніс відчутну тріщину в єдино “правильній” методології, розхитав догматичні погляди на ЦР. Тему державницької місії ЦР поглибила праця Д.Єсипенка і
Н.Новиченка4. Колишні радянські історики В.Солдатенко, І.Гошуляк,
О.Реєнт та ін., що досліджували події 1917-1920 рр., діставши доступ до нових джерел, переглянули свої погляди на характер українських національно-визвольних змагань і роль у них ЦР5. У працях
В.Верстюка, О.Копиленка, С.Кульчицького, Р.Пирога, В.Мусієнка,
1993; Оглоблин О. Студії з історії України. Студії і джерельні матеріали / Ред. Л.Винар. - Нью-Йорк - Київ - Торонто, 1995; Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. -K., 1993. -Т.2; Субтельний О. Україна: історія. -K., 1991; Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правному аспекті. -Мюнхен, 1971; та ін.
1 Beyer H. Die Mittelmachte und die Ukraine. - München, 1956; Reshetary D. The Ukrainian Revolution 1917-1920. -Nevv-Jork, 1972; Jabionski H. Polska autonomi; narodowa na Ukraine 1917-1918. -Warshavva, 1988; та ін.
2 ІІневський Д.Б. Українська Центральна Рада: перші кроки до новітньої ук раїнської державності (березень-листогіад 1917 p.). - K., 1990.
3 Романчук О. Ультиматум: Хроніка одного конфлікту між Раднаркомол РРФСР і Центральною Радою. - K., 1990.
4 Єсипенко Д.М., Новиченко Н.Р. Українська Центральна Рада: передумові створення та причини падіння. - K., 1991.
5 Солдатенко В.Ф. Становлення української державності і проблема збройни: сил (березень 1917 - квітень 1918 р.)// Український історичний журнал (Далі УІЖ). - 1992, №5; Гошуляк І.Л. Про причини поразки Центральної Ради // Та: само. - 1994, №1; Реєнт О.П. Українська революція і робітництво (Соціальне політичні та економічні зміни 1917-1920 pp.). -K., 1996; та ін.
Я.Грицака та ін. утверджуються нові концептуальні підходи до Української революції та місце в ній ЦР1.
Окремі проблеми, пов’язані з добою ЦР, розглядаються в кандидатській дисертаціях, підготовлених за останніх 4-5 років. Однією з перших таких праць є дослідження В.Стрільця2, в якій висвітлюється роль політичних партій України в національному державотворенні 1917-1920 рр. Найближчою до реферованої роботи є дисертація Т.Бевз3. Предметом її вивчення є процес формування Української держави доби ЦР. Автор не ставила за мету спеціального дослідження таких аспектів державотворення, як соціально-економічне і культурне будівництво, військова справа, дипломатія.
Названі праці не вичерпують переліку публікацій, які стосуються різних аспектів теми дисертації. Виділені вони серед інших, по-перше, тому, що більшою мірою вписуються в контекст історичних явищ, які стали предметом даного дослідження. По-друге, ці праці розширили межі знань про добу ЦР. По-третє, короткий аналіз цього наукового доробку засвідчує про відсутність узагальнюючих праць про державотворчу місію ЦР. Нові документи і нове розуміння визвольних змагань українського народу дозволяє підійти до створення праці синтетичного <арактеру.
Предметом дисертаційного дослідження стало виявлення тен-іенцііі, пізнання закономірностей визвольних змагань українського на-)оду, осмислення ролі в них ЦР, Малої Ради, Генерального Секре-'аріату, політичних партій, національних органів місцевої влади і ^правління, їх участі у формуванні національного правового поля, ви-
Верстюк В.Ф. Українська революція: доба Центральної Ради // УІЖ. - 1995, Г»2, 5, 6; Його ж: М.С.Грушевський у перший період діяльності Центральної 'ади // Там само. - 1996, №5; Кульчицький С. Центральна Рада: утворення УНР ' Там само. -1992, №5, 6; Верстюк В.Ф., Пиріг Р.Я. М.С.Грушевський: коротка роніка життя та діяльності. -К., 1996; Мусіснко В., Бевз Т. М.С.Грушевський: тапи формування української державної ідеї // Розбудова держави. - 1994, №3; рицак Я. У вогні війни і революцій // Грицак Я. Нарис історії України: фор-ування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. / Навч. посібник. - ІС, 1996; та